вкрала у nacionalistka

зимова хворобка - постійно хочеш спатки, доповзати спатки, стоячи спатки, коли тусиш спатки,
коли навіть спиш - спатки хочеш :)
отже я - зимова мішка, пухнасте дівчисько - ведмежатко, яке нарешті доповзло до ліжка,
а який звук видають мішки?
як говорить ведмежатко?
так як ота іграшка з радянського дитинства?

Радянський Мультик про Дівчинку та Мішку для мене і для вас

Нарешті вже скоро буду у Львові, наступного тижня ближче до уікенду!

хто ше буде у Львові - давайте знати)))))))))))

а ось як гарно було там навесні у Лямпі

сьогодні як справжня фіолетова дівчинка я думала про візуалів.
:)
таксь, сюди ж і мою розмову з одним клясним візуалом припишу.
а говорили ми про то які візуали на думку інших - Вєтрєнниє.
Для візуала глубокоє чуйство це те що перевірене часом хіба шо.

Бо закохується щирий візуал разів так кільканадцять на тиждень.
Для візуала ранок не ранок якшо в метро нема погоні за профілем "кучерявчика" чи то блондина чи то за лисою маківкою якоїсь неземної дівчинки з родимкою у формі сердечка біля носика.
Візуалу пофігу шо хто думає про відверте роздивляння з відповідними викрутасами, якшо шото затуляє йому картинку.
Колись я о 9 в напханому вагоні ліктями штовхала нарід аби пролізти до офігенного чувака який зайшов на інші двері, мені потрібно було роздивитися як саме спущені навушники на його майже підліткову шийку.
І звісно ж - довго довго вдивлятися у чиїсь очі... довго довго до появи усмішки яку ти фіксуєш внутрішньою камерою.
Були погоні по ескалаторах "йой сонце, треба ж ше подивитися на обличчя позаяк усе інше вже зафіксовано... це прекрасно бо твій розум та усі рецептори стовідсотково наповнені образом лише оцим конкретним образом на якусь хвилину, ти цілковито та реально закохуєшся знову і знову у дядьок, тіток, у маленьких хлопченят та юних красунь, у стомлених та веселих у закоханих та тих шо лукавлять...
ти кохаєш їх усим серцем..
нехай навіть секунду коли їх погляд торкається твоїх очей мов об"єктиву - вони також люблять тебе. нехай і секунду, але між вами зв"язок.
ти любиш їх чудернацькі колготи, неймовірної форми окуляри, великі ржачні сумки та кульчики у вухах,
кольори, які малюють запах, світло, яке створює настрій.
Це так щиро, так наповнює та надихає, що день без такого кохання для тебе мов день сліпого кошеняти.
Знаєте коли люди найкрасивіші у камері? Коли закохані і коли щиро посміхаються.
Чого і вам бажаю)))))))))))))))))

Вам коли небудь діставалася ціла велетенська коробка кіндер сюрпризів????
ага, з героями мульта Мадагаскар))) Знаєте шо робили з нею троє дорослих розумних ідіотів у суботу ввечері???
:))))))))))))))))))
Вони переривали усі яйця розколупали всі пів сотні тих яєць аби знайти ЗЕБРУ.
Шоколад пхали назад, але іграшки мали скласти всі. Всі 9!!!
І шо я вам можу сказати. В дурку не забрали нас бо викликати дурку не було кому))))))))))))
всіх іграшок було ледь не по 10, але в усій коробці так і не знайшлося однієї ЗЕБРИ.
Висновок: НАС ДУРЯТЬ! ЗЕБРИ НЕ ІСНУЄ!!!! + Дорослі гірші за дітей, а точніше - такі ж діти :)))))))))))))))))))

Ой а пісню, яку я виклала, люблю 3 9го класу))))))))))))))

Зображення з Flickr.com
А для чого, а для того шо я шукала приблизно той самий мій прозоро шифоновий лимонно жовтий внутрішній настрій))) ось шось схоже))))))))))))))))))

Йайай!!!, раптом так прозоро стало всередині і я неодмінно знайду довжелезну легку лимонно - жовту сукню та буду носити її попри холод ауч ауч))))))))))))

пасиб тому кто дал ссылочку - насмеялась)))))))))
делюсь))

вчора ночом мені на перенісся себто на носик впав велитенський напівзалізний карниз з мого вікна))))))))))))))

розбив мені трошки з кровякою ранку усе розпухло посиніло,
ггг,
і ше великий синець на усю руку праву)))),

словом, краса, сподіваюся не зламаний, маскувала його весь ранок пудрою,
а всі довкола кажуть шо з таким розпухлим переніссям схожа на кішку якусь ггг мабуть таки на левенятко

:))))))))))))))

до чого я веду, а до того, шо такі катастрофи трапляються недаремно, як сказав один знайомий,
якшо меблі на тебе полюють, значить ти шота дєлаєш не так, ггг, ок, лягатиму спатки раніше і буду слухняною дівчинкою,
чуєте, меблі???

ПІСІ: а ше коли носик росте, тре менше брехати, ок ок - я вірю в ЗНАКИ, і ви вірите?)))))))))))))))))

вкрала у rockhomie

Знаєте коли мені стало простіше за все???

Коли моєю єдиною філософією та правилом життя стало СОНЦЕ))))))))))))))))))))
Не слухайте нікого і навіть того хто каже вам нікого не слухати!!!!!!!!!!!!!!!!

Життя існує завдяки любові, завдяки теплу, завдяки світлу,

стаються прекрасні штуки, народжуються чудові речі, все кипить та рухається, немає ніц шо тягне нас назад, бо рух є тіки уперед!!!!!!!!!

Сьогодні у хороших людей АХУЄННИЙ настрій))) знаєте чому??? БО Сонячно тепло замєчатьноооо і хочеться закохатися у всіх всіх всіх))))))))))))))))))
Я вас КОХАЮ!!!!!!!!!!! КОХАЮ ВАС ЧУЄТЕ)))))))))))))))))))


оця мелодія в мене на дзвінках в телефоні)))))))))))))))))))))))

так було холодно на другому поверсі,
замерзали крижинки влітку під вікнами, плуталися у Грушах слова.
слова, слова, слова.
вимовлені сотні разів, та ті, що застрягали у горлі, слова, які приємно лоскотали за вухом,
слова, які так вимагали зупинитися, поглянути в очі, де було холодно, холодно, холодно.
бабця дов"язувала шкарпетки, топила пічку,
розпалювала серце щоразу опівночі своїм холодним вогнем.
мені згадувалися посмішки, їх були сотні, кілька з них справжні, одну чи дві я навіть мала змогу помацати,
відкривала за посмішкою посмішку, а далі
далі..закривала двері. йшла.
підіймалася на другий поверх, де було холодно,
гріла руки над серцями, нагрівала руки, давала усім по посмішці, теплій, нагрітій,
не лишала собі,
роздавала...
і так було холодно на другому поверсі, замерзали влітку метелики, плуталися у травах сльози,
бабця закінчила шкарпетки, коли
вночі під подушкою я знайшла...одну справжню посмішку, яку сховала, аби подарувати комусь дуже і дуже хорошому.
на другому поверсі було...

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

З ДНЕМ ТЕЛЕБАЧЕННЯ!!!!!!!!!!

БУХАЄМО ТА СВЯТКУЄМО ТАВАРІЩІ!!!!!!!!!

БУДЬМО!